Стаття
Булімія у дітей та підлітків: ознаки, причини та як допомогти дитині
25 трав. 2025 р.
1 хв
Булімія нервова — це розлад харчової поведінки, який може тривалий час залишатись непоміченим. Дитина періодично втрачає контроль над їжею, переїдає, а потім намагається компенсувати це — викликає блювання, голодує, виснажує себе фізичними вправами або приймає проносні. На відміну від анорексії, булімія рідко супроводжується очевидною втратою ваги. Підліток може виглядати «нормально», але щодня переживати внутрішній цикл сорому, провини та самопокарання, що з часом виснажує як психіку, так і тіло. Ознаки булімії у підлітків Батьки часто дізнаються про булімію не одразу. Але є характерні симптоми, які варто помітити:
- епізоди переїдання зі втратою контролю
- часті візити до ванної після їжі
- запах блювоти, ополіскувачів для рота
- зникнення великої кількості їжі
- розмови про калорії, тіло, огиду до себе
- різкі коливання настрою, тривожність
- надмірні фізичні навантаження як "покарання"
- нестабільна вага або її стабільність при наявності всіх інших симптомів
- низька самооцінка, перфекціонізм
- емоційні травми, стреси, конфлікти у сім’ї або школі
- сором, тривожність, депресія
- жорсткі дієти, контроль харчування в минулому
- вплив соціальних мереж, культ худорлявості
- у дівчат — особливий ризик через стереотипи щодо жіночого тіла
- електролітні порушення, ризик серцевої аритмії
- пошкодження зубної емалі, запалення стравоходу
- розлади травлення, запори, здуття, біль
- хронічна втома, гормональні збої
- депресія, суїцидальні думки, самопошкодження
- когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — золотий стандарт при булімії
- психоосвіта для дитини та батьків
- сімейна терапія (особливо важлива для підлітків)
- медикаменти — у разі тривоги, депресії, нав’язливих думок
- нормалізація харчування під контролем спеціалістів (не суворий контроль, а поступове відновлення довіри до тіла)
- Не тисніть і не змушуйте їсти — це посилює тривогу
- Не обговорюйте зовнішність чи фігуру, навіть жартома
- Залишайтеся на стороні дитини, навіть якщо вона заперечує проблему
- Підтримуйте стабільність, безпеку, діалог
- За перших ознак — звертайтесь до дитячого психіатра або психотерапевта
Але її можна почути тепер — і дати дитині шанс вийти з цього кола без сорому, без самотності, з надією.
